1898 р. н.,с. Бардуни Пінського пов., кол. Польща, прож.с. Грушківці Калинівського р-ну, українка, мало-письменна, без певних занять, одруж. Звинувач. заст. 54–10 КК УРСР. За рішенням Нарк. ВС і Про-кур. СРСР 17.12.1937 р. ув’язн. на 10 р. ВТТ. Реа-біл. 16.08.1989.

1910 р., с. Кринички Криничанського р-ну Дніпропетровської обл., українка, селянка, позапартійна, малописьменна, колгоспниця с/г артілі «Веселий кут».р. звинувачена в а/рад. агітації, ув’язнена на 4 р. Реабілітована 05.11.1991 р.

1894 р. н.,м. Львів, прож. с. Жабокричка Чечельницькогор-ну, українець, із селян, неписьменний, колгосп-ник, одруж. Арешт. 16.12.1937 р. Звинувач. заст. 54–10 ч. 1 КК УРСР. За рішенням Нарк. ВС іПрокур. СРСР розстріляний 28.03.1938 р. Реабіл.24.07.1989.

(1902-1991) Геолог, специалист по россыпным м-ниям редких металлов и методике шлихового анализа. Академик Болгарской АН. Был школьным учителем в Болгарии. Член Болгарской компартии, до приезда в СССР прошел тюрьмы Болгарии (где был приговорен к смертной казни) и Турции. По решению ЦК БКП перебрался в СССР. Вступил в ВКП(б), закончил в числе «пятитысячников» геологоразведочный ф-т МГА (1931). В ИПМ (впоследствии ВИМС) — с 1926. В 1931-1932 под его руководством велись успешные поиски редких земель и других полезных ископаемых в различных районах страны: на Кольском полуострове — циркон, в Средней Азии — уран, радий, на Южном Урале — монацит, уран, торий, золото. Крупную комплексную экспедицию по разведке монацитового м-ния он возглавил в Восточном Забайкалье. В 1933-1934 руководил совместной экспедицией ИПМ и ВСЕГЕИ в Забайкалье, на Алтае, в Западных Саянах (открыты м-ния тантала, ниобия, вольфрама). В спецсекторе ГГРУ возглавлял секцию редких, рассеянных и радиоактивных элементов. Арестован в 1937, осужден 25 мая 1938. Отправлен на Колыму, где работал сначала на лесоповале, затем геологом (съемщиком-поисковиком) по нерудным полезным ископаемым. В 1946-1947 усилиями Г. Димитрова был освобожден. Стал ген. директором геологической службы Болгарии. Реабилитирован 10 ноября 1955. [54, 299].

15.11.1877 р., Грод-ненська губ., Польща, білорус, селянин, позапартійний, малописьменний, підручнийзварника з-дуім. К. Лібкнехта. 10.11.1937 р. звинувачений у шпигунстві, розстріляний 20.11.1937 р. Реабілітований р.

Род. в 1891 г. в Кракове. Окончил реальную школу в Кракове. Секретарь Курортной комиссии в м. Крыница Краковского в-ва, член Крыницкого хоккейного общества. Жил в Крынице. Подпоручик запаса. Женат, имел двоих детей. По состоянию на апрель 1940 г. содержался в Козельском лагере военнопленных, направлен 28.04.1940 в распоряжение начальника УНКВД по Смоленской области (список-предписание № 052/3 от 27.04.1940), [расстрелян 30.04.1940] N-580-17-4135 Едловский Франц Юзефович; M-1992/1-464 s. Katarzyny; KC-237; PK розыск 1946, 1948, 1991 гг.; IR-25518 s. Katarzyny.

1896 р., м. Шауляй, Литва, литовець, робітник, позапартійний, малописьменний, відповідальний виконавець Дніпропетровськоїартілі «Петроль».р. за зрада Батьківщині засуджений до розстрілу, розстріляний 07.04.1938 р. Реабілітований 06.04.1965 р.

1906 р. н., м. Козлов Тамбовської губ. Росіянин, член ВКП(б), освіта військове училище, ст. л-т. Заарештованийтравня 1944 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР. Бердичівським МВ НКДБ УРСР 7 серпня 1944 р. справа припинена. Реабілітованийу 1989 р.

1893 р. н., с. Торків Тульчинського р- ну,прож. м. Чечельник, поляк, із селян, малопись-менний, керуючий відділ. цукрокомбінату, одруж.Арешт. 12.10.1937 р. Звинувач. за ст. 54–10 ККУРСР. За рішенням Нарк. ВС і Прокур. СРСР роз-стріляний 21.11.1937 р. Реабіл. 10.05.1958.

18.12.1896 р., м. Рига, Латвія, латиш, робітник, позапартійний, малописьменний, змінниймайстер з-дуім. Комінтерну. 27.03.1938 р. звинувачений у шпигунстві, розстріляний. Реабілітований 24.03.1976 р.

1910 г.р. Содержался в советских лагерях ПФЛ №283/ЛВП №388 в качестве интернированного Сталиногорск Московской области ныне Новомосковск Тульской области

Род. в 1911 г. в г. Монастыриска Бучачского повята Тарнопольского в-ва. Окончил Университет Яна Казимира во Львове, магистр права. Нотариус-асессор в г. Ланьцут Львовского в-ва (ныне в Подкарпатском в-ве). Подпоручик запаса. По состоянию на апрель 1940 г. содержался в Козельском лагере военнопленных, 19-21.04.1940* направлен в распоряжение начальника УНКВД по Смоленской области (список-предписание № 035/3 от 16.04.1940), [расстрелян в период 20-22.04.1940*]. Эксгумация: германская суточная сводка от 01.06.1943, № 3709 в списке АМ. N-522-12-4576 Юнец Юльюш Петрович; V-115-03709 Jonicz Juliusz; AM-263-3709 Jonicz Juliusz; PCK Jonicz Juliusz: GARF-134-03709, APL7-58-03709, APL7-194-03709, MUZ8-57-03709; GK-185-3709 Jonicz Juliusz; NKW-174-03709 Jonicz Juliusz; MOSZ-80 Joniec Juliusz/Jonicz; JT-126; M-1989/4-289 поручик запаса; KC-238 род. в Монастырисках Тарнопольского повята; PK розыск 1958 г.

1900 р., м. Рига, латиш, завідуючий майстернею з-дуім. К. Лібкнехта. 26.01.1938 р. звинувачений в а/рад.діяльності, розстріляний. Реабілітований 31.12.1957 р.

1874 г. р., урож. д. Важнангер Горномарийского района Марийской АССР, мари, крестьянин, репрессирован 24.02.31 г., 5 мес. 16 дней предварительного заключения.

23.03.1892 р., Австро-Угорщина, поляк, освіта, садівник-квітникар Дніпропетровського річпорту. 03.10.1938 р. звинувачений у шпигунстві, розстріляний. Реабілітований 23.05.1989 р.

1908 р. н., Луцький пов. Волинської губ. Німець, малописьменний, колгоспник. Проживав у кол. Бобричі Луганського р-ну Житомирської обл. Заарештований 28 листопада 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 15 грудня 1937 р. розстріляний 23 грудня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1989 р.

1889 р. н., с. Любовичі Малинської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одно­осібник. Проживав у с. Любовичі Малинського р-ну Київської обл. Заарештований 7 квітня 1932 р. за ст. 54-10 КК УСРР. Київським облвідділом ДПУ УСРРжовтня 1932 р. справа припинена. Реабілітований у 2000 р.

1915 р., м. Дніпропетровськ, українець, службовець, позапартійний, освітасередня, вчитель Дніпродзержинської НСШ № 10. 14.02.1945 р. звинувачений в а/рад. діяльністі в періодокупації, ув’язнений у вТт на 10 р. з обмеженням прав на 5 р. Реабілітований 13.11.1995 р.

Род. в 1887 г. в д. Сороки Бучачского повята Тарнопольского в-ва. Окончил Львовский политехнический институт. Инженер по строительству дорог и мостов. Начальник Отдела по строительству дорог и мостов в повятовом управлении в г. Торунь. Майор в отставке. Вдовец, имел четверых детей. По состоянию на апрель 1940 г. содержался в Козельском лагере военнопленных, 11-12.04.1940* направлен в распоряжение начальника УНКВД по Смоленской области (список-предписание № 025/1 от 09.04.1940), [расстрелян в период 13-14.04.1940*]. N-452-32-3002 Иост Михаил Янович; JT-126; M-1992/2-338; KC-238; PK розыск 1946 г.; TM-(171-172) в сентябре 1939 г. получил назначение в Управление строительства и фортификаций «Цитадель» в г. Грудзендз, в ходе военных действий руководил подрывом мостов, в т.ч. моста через Вислу в г. Торунь, взят в плен в период 22–24.09.1939 в районе г. Бучач, последнее известие от него – письмо из лагеря в Козельске от 06.03.1940.

1908 р., с. Городниця Городницького р-ну Житомирської обл., українець, селянин, позапартійний, освітасередня, електротехнік Дніпропетровського авторемонтного з-ду. 28.10.1944 р. за участь у сектібаптистівув’язнений у ВТТ на 10 р. Реабілітований 06.07.1989 р.