Бессмертный барак
Сохранено 1992890 имен
Поддержать проект

Горынь Михаил Николаевич

Горынь Михаил Николаевич
Дата рождения:
17 июня 1930 г.
Дата смерти:
13 января 2013 г., на 83 году жизни
Социальный статус:
на момент ареста — ст. психолог лаборатории психологии и физиологии завода автопогрузчиков; инженер-психолог на объединении "Кинескоп"; украинский правозащитник, диссидент
Образование:
высшее; в 1955 окончил отделение логики и психологии Львовского университета
Национальность:
украинец
Место рождения:
Книсело село, Жидачовский район, Львовская область, Украина (ранее Украинская ССР)
Место проживания:
Львов, Украина (ранее Украинская ССР)
Место отбывания:
Дубравный ИТЛ ДУБРАВлаг (ранее Особлаг №3), Республика Мордовия, Россия (ранее РСФСР)
Место отбывания:
"Владимирский централ" ФКУ Т-2 УФСИН России по Владимирской области тюрьма, Владимирская область, Россия (ранее РСФСР)
Место захоронения:
Львов, Украина (ранее Украинская ССР)
Дата ареста:
26 августа 1965 г.
Приговорен:
Львовским областным судом 18 апреля 1966 года по ст. 62 ч.1 УК УССР
Приговор:
6 лет исправительно-трудового лагеря
Дата ареста:
3 декабря 1981 г.
Приговорен:
Львовским областным судом 25 июня 1982 года по ст. 62 ч.2, 179 УК УССР
Приговор:
10 лет исправительно-трудового лагеря, 5 лет ссылки; Указом ПВС СССР от 22 июня 1987 года помилован. Освобожден 2 июля 1987 года
  • ФОТОКАРТОТЕКА
  • ОТ РОДНЫХ
  • ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
ФОТОКАРТОТЕКА
ОТ РОДНЫХ

Если Вы располагаете дополнительными сведениями о данном человеке, сообщите нам. Мы рады будем дополнить данную страницу. Также Вы можете взять администрирование страницы и помочь нам в общем деле. Заранее спасибо.

ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ

З найвидатніших шістдедесятників, організатор розповсюдження самвидаву, один із лідерів національно-визвольного руху 60 — 90-х років.
Батько Г. був головою сільської „Просвіти“, керував районною нелеґальною організацією ОУН, репресований польською владою. У грудні 1944 Г. разом з матір’ю був депортований радянською владою до Сибіру. Вдалося втекти. 1949-55 навчався на відділенні логіки і психології Львівського університету. 1953 був виключений за відмову вступити в комсомол, але завдячуючи ректорові академіку Є.Лазаренку відновлений. Контактував з підпіллям ОУН, виготовляв і розповсюджував листівки. Працював учителем логіки, психології, української мови і літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно. З 1961 на науковій роботі. Організував першу в СРСР експериментальну науково-практину лабораторію психології і фізіології праці при Львівському заводі автонавантажувачів. Автор низки методичних розробок для вчителів і статей у галузі психології праці. Готував дисертацію. У травні 1962 налагодив контакти з київськими шістдесятниками І.СВІТЛИЧНИМ, І.ДЗЮБОЮ, І.ДРАЧЕМ та іншими. Один з організаторів і член президії Львівського Клубу творчої молоді „Пролісок“ (1963). Організував розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та виготовлення самвидаву. Заарештований 26.08.65 за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, ст. 62 ч. 1 КК УРСР. 18.04.66 засуджений на закритому засіданні Львівського облсуду в одній справі з братом Богданом ГОРИНЕМ, Іваном ГЕЛЕМ і Мирославою Зваричевською. Засуджений на 6 р. таборів суворого режиму. Хвиля 1965 принесла в мордовські табори пожвавлення: з’явився самвидав, був налагоджений вихід інформації, національні групи консолідувалися в акціях протесту. За пропаганду і розповсюдження самвидаву серед в’язнів у липні 1967 суд Зубово-Полянського району присудив Г. 3 р. ув’язнення у Володимирській тюрмі, звідки він теж зумів передати інформацію про становище в’язнів. Звільнений 26.08.71. У Львові, де мешкала сім’я, не прописали. Під загрозою бути звинуваченим у „дармоїдстві“ мусив улаштуватися машиністом на будівництві хімкомбінату в Рівненській обл. З вересня 1972 працював кочегаром у котельнях Львова, з 1977 — психологом на заводі „Кінескоп“. Г. допомагав політв’язням і їхнім родинам готувати заяви. У створеній в 1976 Українській Гельсінкській групі (УГГ) визначив собі місце в другому ешелоні. Брав участь у написанні її основоположних документів. Після арешту засновників УГГ бере на себе видання її Бюлетня, підготував №№ 4-7. Упродовж 1981 у Г. було 6 обшуків. Під час обшуку 23.03 йому підкинули сфабрикований від імені УГГ документ у зв’язку зі справою І.КАНДИБИ, а 28 листопада — текст на 15 сторінках під малограмотною назвою „Соціальні дослідження механізму русифікації на Україні“ (треба б „соціологічні“). 03.11 після 13-годинного обшуку Г. заарештували. На знак протесту проти фабрикування „справи“ оголосив голодування і відмовився брати участь у попередньому розслідуванні. 10-го дня стався серцевий напад. 25.06.82 засуджений за ст. 62 ч. 2 і ст. 179 КК УРСР (відмова дати покази у справі І.КАНДИБИ) на 10 р. позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. 12.11.82 прибув до табору особливо суворого режиму ВС-389/36, с.Кучино Чусовського р-ну Пермської обл., де, нарешті, був прийнятий співкамерниками до УГГ. Обговорював з Ю.ЛИТВИНОМ проблему реформування УГГ, написав психологічні нариси про О.ТИХОГО, В.МАРЧЕНКА, В.СТУСА, Ю.ЛИТВИНА. Хворів запаленням нирок, гіпертонією, аритмією. У травні 1984 у Г. стався інфаркт міокарда. 28.11.86 етапований до Львова, де після другого інфаркту його поклали до лікарні. Повернули етапом на Урал. „Помилуваний“ 02.07.87. Уже в серпні Г. разом з В.ЧОРНОВОЛОМ та П.Скочком відновив видання „Українського вісника“ (починаючи з 7-го числа). 11.03.87 Г., З.КРАСІВСЬКИЙ і В.ЧОРНОВІЛ як робочі секретарі УГГ підписали „Звернення Української Гельсінкської Групи до української та світової громадськости“ про відновлення її діяльности. Г., Б.ГОРИНЬ і В.ЧОРНОВІЛ виробили і 07.07.88 на мітинзі у Львові оприлюднили „Декларацію принципів Української Гельсінкської Спілки“, створеної на основі УГГ. Г. організував і очолив Робочу групу захисту українських політв’язнів, він учасник декількох нарад представників національно-демократичних рухів народів СРСР. 11.08.88 УКДБ Львівської обл. винесло Г. офіційне попередження у зв’язку з його „антирадянською діяльністю“. Його неодноразово затримувала міліція, зокрема, в Чернівцях, куди приїхав на установчі збори УГС, був заарештований на 15 діб. Улітку 1989 Г. працює в Києві в оргкомітеті Народного Руху України (НРУ) за перебудову. На Установчому з’їзді (8-10 вересня) обраний головою секретаріату НРУ. Був головою Політради і співголовою НРУ. 1990 обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин. Ініціював і організував найбільші загальнонаціональні акції: „Ланцюг єднання“ між Києвом і Львовом 21.01.90, „Дитяча дипломатія“ (поїздки дітей зі Східної України в Західну і навпаки на Різдво і Великдень), Свято козацької слави (Запоріжжя, літо 1990), Конґрес національних меншин (Одеса, листопад 1991), Ліґа партій країн Балто-Чорноморського реґіону (1994), 50-річчя Української Головної Визвольної Ради (1994). З травня 1992 до жовтня 1995 Г. — голова Української Республіканської партії. Після розколу УРП в 1997 став одним із засновників Республіканської Християнської партії, голова її Редакціоної комісії.

Горынь Михаил Николаевич Проект Бессмертный барак

Короткие и порой отрывочные сведения, а также ошибки в тексте - не стоит считать это нашей небрежностью или небрежностью родственников, это даже не акт неуважения к тому или иному лицу, скорее это просьба о помощи. Тема репрессий и количество жертв, а также сопутствующие темы так неохватны, понятно, что те силы и средства, которые у нас есть, не всегда могут отвечать требованиям наших читателей. Поэтому мы обращаемся к вам, если вы видите, что та или иная история требует дополнения, не проходите мимо, поделитесь своими знаниями или источниками, где вы, может быть, видели информацию об этом человеке, либо вы захотите рассказать о ком-то другом. Помните, если вы поделитесь с нами найденной информацией, мы в кратчайшие сроки постараемся дополнить и привести в порядок текст и все материалы сайта. Тысячи наших читателей будут вам благодарны!